Зацвів лужок

Зацвів лужок поміж колючих стін

Вкотре зацвів!..

І все ж я не радію:

Голівками кульбаб яскріє він

Не варто шанувати цю подію.

Летять на північ гуси й журавлі,

І прокидаються в озерах жаби.

А я сумую: скоро на

Не стане інших трав — самі кульбаби.

Ця квітка шле свою летючу

Через ліси і пагорби

Туди, де хтось велів

Шляхетну тимофіївку в заплаві.

Пушинка падає сумного дня,

Не боячись ні холоду, ні спеки,

Де луг перетоптала

Чи власним потом оросили зеки.

Відразу, як проклюнеться весна,

Триває, сповнена лихої зваби,

Ракетна, танкова і

По всій землі агресія кульбаби.

Ще теплий вітер верби надима,

Ще зводяться дубів зелені вежі.

Але барвінку вже ніде нема

Палає світ в кульбабиній пожежі.