З вітром весняним сосна розмовляла,
Вічно зелена сосна.
Там я ходила і все вислухала,
Що говорила вона.
Ой, не «зеленого шума»
Вічно смутная
Ні, не «зеленого шума»!
Чулася в гомоні тяжка зимовая дума.
Ранком зимовим діброва мовчала,
Наче замерла сумна,
Тільки рясним верховіттям
Вічно зелена сосна;
Там я ходила і все вислухала,
Що говорила вона,
Та не веселая
Чулася в гомоні того «зеленого шума»![1892]
