1 min read
Слушать(AI)Барвінкова щирість
Кохай мене звичайно й просто,так, як кохають всі дівчата.
Коли проходиш білим мостом,зоря в твоє волосся вп’ята.
Так палко вміють цілуватилиш ті, що перший раз цілують.
В тремтінні слів твоїх крилатихя барвінкову щирість чую.9 квітня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Ідольські ночі
На хмарах відблиск місяця повторений, мов пісня,на хмарі хмара — срібний мур, під муром виють лиси Від зір, мов струни, шнури листя над землею скісно,гриби рудими тарілками дзвонять в хорах лісу Оркестр рослинних голосні пузони-пні дубов...
Ніч в місті
Ніч сідає на рогах вулицьі тулить сірі кудли в цемент стіна часу гінплутаючись в сітях дротівпо цинках бляхз даху на дахз цвяху на цвяхкотитьсяі коле свої груди о колючки громозводівкотиться і колечас-перекотиполемісяць розп’ятий на антенах і руди...
Дно пейзажу
Корови й дині Білий янголна лопуха зеленій плахті Хто будить в серці тужну п’янкістьі хто колише темний страх твій Ще неоправданий, таємний,мов кріт, від дна коріння риєі грає, мов кларнет підземний,в кипінні форм, у барв завії
Сурми останнього дня
Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята,географи малюють зорі крейдою на неба мапі,в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий,і місяць золотим котом лежить у мене на канапі Ржавіють мертві риби у басейнах, вуголь...