1 мин
Слушать(AI)Спогад про війну
Спраглі очі відкривають день.
Зелений простір і вервечка птахів,а попереду білий метелик стелі.
Брате!
Сьогоднішній вітер приніс пам’ять про тебе —з якого поля?
Водить мати по грядці скруху:щось не сходить пісок вже тридцяту
Золотий молочайгріє стежку далеку,спучнявіла вода у відрі по вінця —а тебе немає!
Лиш побрижена шибкацідить світло, як сито,пересохла мостина — для крику твойого —зойкне, ох і зойкне під чужою стопою.
І треба ступать мені вдвічі твердіше,вдвічі міцніше в’язати вузли,двічі шляхи переходить — за тебе і себе.
Двічі мужнішим, брате!***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Братські зусилля
Ворота в небо знають тільки птиці,і погляд вгору можна не підносить Знайшовши отвір в безвість у криниці,послухать можеш, як вода Колись всім миром копана у поліі висвячена духом чудотворця,вона цвіла, мов крин, на видноколі,по цямрини н...
Віщування
Густіє, проростаєкрізь повсть стару і бруд,на глибині ховаєокравки шворок, Скрадаючи буденність, латаючи життя,ллє струмені зелені у жмені — для пиття Вже очі страв’яніли, і серце трав’яне,кохана легкотіла, переступи мене Лежу криже...
Таке ти полечко
Не надивитись, ані вжитись,не вкоренитись, ні вхопить,ні навпростець, ні полем битимпо перемірять, не пройти Таке ти, полечко життєве,така ти, доленько земна,що день по дневі, день по дневіп’ю безмір навхилки до дна І не нап’юсь, не пога...
Стара газета
1 Цей газетний портрет не страшний, а смішний:можна плюнуть на нього і стиснути в жменю Взяв тирана за горло — щосили здушив —вирвавсь зойк із грудей — та у мене, у Мов розшилася рана — жар серце пропік,на долоні моїй відпечатавсь в...
