В оці роси
Благословен будь, день сльотавий та холодний,коли в шибки так дме, що навіть чути свист;і ти немов завис над хланями безодні,намоклий і важкий, як той дубовий лист.
Та чути глибину майбутньо-неземного,що аж холоне кров, і музика луна —і не ступить тобі, бо прикипіли ногита й — що не крок — гуде гудюча
І розумієш ти, перейнятий весь страхом,що кожен день тобі дарований, а ти,ущільнюючи плоть, як панцир черепаха,забув про радість мук, про солодь гіркоти.
Були для тебе дні буденні несолоні,як вариво з трави на водах
А музика луна, у жилах кров холоне,і дощ пряде, пряде повісма
І дивиться бур’ян очицями росиціна кошли сизих хмар, на мокрого
О западись в той зір, щоб в землю подивиться,бо чути дзвін лопат і мову молотка.***
Павло Мовчан
Other author posts
Вода “При березі тихім вода пробігала”
При березі тихім вода пробігала,у діток про літо купальне питала,а дітки, зрожевивши ніжками хвилю,до себе, мов кицьку, її приручили І бігла вода слідом за дітвою,фарбуючи барвою все молодою В очах у дітей джерелів холодок,у землю блакит...
День листопаду
Ой одлинь, одлинь, хвилинна гіркота:та ж солод роздають по крапельці із річки,і хилиться листком гречаний запах свічкидо уст тобі, до ніг, де порох вироста Де шовк трави Навіщо тут німицядрібненько зацвіла, мов кропива глуха,й почата взд...
Вихід “Твій подих пронозить мене”
Твій подих пронозить мене, наче воду у склянці, —хитається розум, вдихаються сльози в нестямці Яка коловерть — колування зелини дрібної, —невипита смерть нахолола в напої Життя недожите — пиття недопите з тобою Журбою розведена раді...
“Шляхів нікому неналежність”
Шляхів нікому неналежність,очей навстіжна жагота:обмежить обрієм безмежність,щоб розпізнать свої літа Вгадавши мітку на відтинку,душа мандруюча спішитьдопити через соломинкусолодку мить, солодку мить І прагне спрагло увібратикомаху, тріщ...