(knock-knock)
человек человеку тень собственных страхов
///
заколисувальний шум метро
заколисувальний шум потяга
заколисувальний шум метро
заколисувальний шум потяга
заколисувальний шум метро
заколисувальний шум потяга
заколисувальний на твоєму плечі
в києві мене ніц не заколисує
в києві анітрохи
люди просто штовхаються
я плююсь і кашляю
якщо мене випльовує харків
я випльовуватиму київ
в моєму місті між вагонами двері із вікнами
у твоєму - просто двері
у моєму закриваються короткі переходи між лініями
я збиваюсь з рахунку, коли лічу сходинки
і боюсь довго стояти на платформі одна
у твоєму дивлюсь на обличчя навколо
і мені стає затишно
не бійся не бійся не бійся
не бійся я не впаду
знаю, що не боявся
знаю, що не чекав відправлення
знаю, не підглядаючи
і не лишаючи в твоїй квартирі
жучків та прихованих відеокамер
колись і я не чекатиму
паскудна звичка
ніколи не подобалось
от-от і позбудусь
цілуватись на вокзалах майже розучилась
майже-майже не хочеться
майже-майже не брешу
чотири з половиною
залишаюсь одна в квартирі
боюсь, що почне параноїти
вимикаю світло
навіть у коридорі
не параноїть
нет, в киеве ничего не держит
да, приехала по чужим билетам
да, хочется
ти повертаєшся
дві з половиною
я вию на піврайону
вию у вбиральні
вию у кухні
якби спитав, про що думаю - відповіла би
думала про те, що тягнути час немає сенсу
і зовсім трішки про те,
що ще раз не встигнемо
двадцять хвилин
вибиратись у центр вперше за три доби
трохи незвично
ми обидвоє у чорному
і
я кричу що двадцять хвилин - це достатньо багато
кричу, щоб достатньо голосно
мене вже немає у цьому місті
згадую маму
коли мені було дванадцять і я хворіла,
вона ходила за мене до бібліотеки
часто обирала книги про підліткові курортні романи
хтозна, можливо тому я обираю
зиму, чужі міста, роздягнутись до білизни і притискатись
жодного слова, бач, сам знаєш
не обіцяю вдягати шарф, але виконуватиму
холодно ж бо
правда
права щока -
місце для поцілунків кіри
нічого не знаю
і та, нам всім пощастило
