Павук

Де взяти сил, щоб знову

Посеред неба

І болі Всесвіту всотати,

Й дощем пролитись над ліском?

А

Віддати душу і слова

Хай розсипає попідтинню,

Де мова пращурів

О мово, мово!

Рве

Чиясь муштрована рука.

А ти відновлюй знову й знову

Така вже доля павука.

І зуби стисни в кривді, в горі,

А сльози росами розвій.

І хай тобі позаздрять зорі

Святій упертості твоїй.

Краплини понад шляхом битим

Мов намистини у разку.

Твої слова вродились житом,

Синів зачавши в колоску.

Синівська мова

Мудрішає із кожним

Хай рве основу чорна клешня

Павук у хмару вріс вогнем.,

Сибір