1 min read
Слушать(AI)Прошак під церквою
Мохнатий, мохнатий, патлатий,курлапий та клишавий та чеверногийвилукуваті підігнув під себе ногий більмом споглядає на сонячну лату.
Брудний, космогрудий, від бруду руді підняв груди.
Беззуба щока, спорохнявіле ясно.
О, сонце всім світить так ясно,всі рівні є люди.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Пісня мандрівника
Шумить у серці вітер, кров огонь бурлить О, допекла вже бруків, мурів, цегли гидь На берег моря туга, в край землі жене,де океан манить піснями хвиль мене Покину стукіт вулиць та піду, де пристань,де линв протяжна пісня й щоглів має...
Балада про блакитну смерть
Примарні камениці і коші подвір’їв,мов нетрі мороку, вузькі і мокрі сходи,провалля ночі, що його ніхто не зміряв,і смуток темних брам, і цвілі млосний подих Зім’ятий і заляпаний паперу клаптик,коротка, проста записка: Ніхто не винен,злоч...
Сірий гімн
Стовпи із попелу угору Міста в дротах — під вітром ліри Це тут, де мурів скупість взором,без сяйва навіть сонце сіре Тут люди, мури і бацилітим самим піддані законамі тулуби печей похилі,де розцвітають іскор грона
Мій давній голос
Палкий, нічим незаспокійний,ловлю слова, мов барвні скельця Як же ж я терня туги рвійнез корінням вирву з штольні серця Терпке похмілля свіжих ранківп’янить, як і давніш п’янило Дивлюсь в блакитну призму склянки,де заламалось небо в...
