Вільхи

Михайлові

Біла вільха, вільха чорна.

Понад Дружем — більше білої.

Чи не вчора

Там твої літа ще бігали?

Їм дівча назустріч бігло,

На щоках несло по ружі.

Ніби стрічка чорно-біла

Білі хмари в чорнім

Намело снігів, насипало,

В білім полі чорні ворони.

Надто важко йти нам випало!

Білі вільхи стали чорними.

Та злетілися ви

В біле поле, чорні ворони!

Запрягаймось, друже, в

Ще раз долю переоремо!

За снігами там і

Ружа тая не згаса.

І, як біль, у чорній

Біла мамина коса…