1 min read
Слушать(AI)Вільхи
Михайлові
Біла вільха, вільха чорна.
Понад Дружем — більше білої.
Чи не вчора
Там твої літа ще бігали?
Їм дівча назустріч бігло,
На щоках несло по ружі.
Ніби стрічка чорно-біла
Білі хмари в чорнім
Намело снігів, насипало,
В білім полі чорні ворони.
Надто важко йти нам випало!
Білі вільхи стали чорними.
Та злетілися ви
В біле поле, чорні ворони!
Запрягаймось, друже, в
Ще раз долю переоремо!
За снігами там і
Ружа тая не згаса.
І, як біль, у чорній
Біла мамина коса…
Мозолевський Борис
Стихи Мозолевського Бориса. (4 февраля 1936 — 13 сентября 1993) — советский и украинский археолог и литератор, кандидат исторических наук. Автор
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Монолог до мами
На тих стежках за дальніми степами, За полинами, сизими від мли, Де ноги Ваші зранені Терни колючі, мамо, наросли
Ніч на Івана Купала феєрія
Неначе йду, а ти за мною вслід Бігом, бігом, спіткнулася, упала А я й не втямлю, чи палає глід, Чи ватри на узліссях на
Через роки
За О І знов, сяйнувши з вінець винних, Ти пропекла мене Дитинним зламом вуст
Таїна
За Джоном Піймай зорю, що небом проліта, Лиши з дитятком корінь мандрагори Пізнай, куди ідуть від нас літа,