1 min read
Слушать(AI)Liber peregrinorum 3
Книга прочан 3
Дорога жовта під ногами,блакитне небо понад нами.
Іду незнаними шляхами.
Людина — вічний пілігрим.
Тужу за сміхом і весною,співають птахи понад мною,дзвінкі пісні пливуть ясоюперед паломником німим.
На плечах свій несу тягар,у синій скрині Божий дар,хоч палить спеки лютий жар,хоч батогом бичує злим.
І так мандрую без упину,мов чотки, пхаю кожну днину,і аж тоді я відпочину,колий дійду в Єрусалим.
Неділя, 27 березня 1932
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Смерть Гете
Відчини, мій Фрідріху, вікно,хай погляну на широкий світ Бачу чорне незбагненне дно,а над ним золототканну сіть Привиди кружляють наді мною,постаті, що їх колись творив Прилітають з правдою сумною,що останній буде цей мій зрив
До гордої рослини цебто до самого себе
Широкоплечі пні Черва і червень З погаслих зір срібляве порохнообсипує дубове листя Днопідземних рік
Корчмарські чари
Кіптява свічка й ніж щербатий,червінна королева з карт Змішалась ява з сном крилатимі все недійсне — ніч і чар Тремтять уста на чарки вінцях,і горло здавлює відчай Корчмарю, сто даю червінців,лиш місяця мені продай
Дороги
Розгорнулась земля, наче книжка(дороги, дороги, дороги) Зашуміла трава і принишкла,простелилась нам юним під ноги Тільки небо і тільки пшениця(над нами, за нами, під нами) Тільки безкрай і далеч іскриться,тільки безвість вітає вітрами
