Подорож літаком

Літак, немов змагун, бере розгін,костричить кострубатий, гострий лоб,як віл, вдаряє до повітря стін,іде в повільний гін, пізніш в галоп.

Шалений вітер дме від дужих крил,нараз підстрибує, дере муслінімли та пнеться стрімко в неба схил.

Відштовхуємо землю, наче м’яч.

Рев, гуркіт обіймає нас в кліщі.

Залізний круче, перестань, не кряч,не вий!

Ох боже, як тріщіть, тріщіть.

Колеса в хмарах — наче ноги в стремю.

І вихилюся поза край над мряч,аж серце випаде із рук на землю.