Я витесав поему з срібла,поема — мов ялиця.
Весна спинилась і приблідла,мов з дива молодиця.
Співай, сокиро, теслі безум,розтісуй пісню знову!
Углиб, до дна співуче лезовстромляю в корінь слова.20 січня 1935
1 min read
СлушатьДо дна
0
0
16
Give Award
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава …
Other author posts
Ars Poetica
Мініатюри сонця — яблуко натхненняна дереві життя — на дереві мистецтва,і творчість, наче присуд, творчість невмоленнаі з світом торг красою — муз скупих купецтво За кожен кусень щастя кара Тільки обрійузором кола вчить про досконалість ...…
Дороги
Розгорнулась земля, наче книжка(дороги, дороги, дороги) Зашуміла трава і принишкла,простелилась нам юним під ноги Тільки небо і тільки пшениця(над нами, за нами, під нами) Тільки безкрай і далеч іскриться,тільки безвість вітає вітрами…
Подвійний концерт
Коробка радієва й квіття Крізь чорну скриньку йде музика і душі квітів світлом світять,що з нього ясність б’є велика Дрібненька флора звуків, човенмелодій на морях етеруі світла з квітів вечір повензмінив кімнату в чар – печеру…
Натхнення
Такий бува момент, що в серці полумінь пече,напруга почуваннів межі розрива,злітають блискавки з осяяних очей,та іскрами думок палає голова Немов льоди душі твоєї попливли бувиш,підносять слова щиріш і правдивіш,мов квіт зарання, відімкнеться...…
Comments
You need to be signed in to write comments
