Синіє до хати зозулине око,сирітно, незатишно, зболено так,що чашка в руці перехлюпує соком,вростаючи гостро в кулак.
Оце ж бо твій дім, самото-удовице:побілені стіни, долівка німа,крок ступиш — і зяє безодня-криниця,вода невтоленна, шалена зима.
Оце ж бо твій дім — погніздовище суму,де дві горошини до стелі ростуть,де дві намистини — аж болісно здумать —ще й досі на шиї вишнево цвітуть.***
