1 min read
Слушать(AI)Ницість
Врешті розжився і маєш всього подостатку:неміч, залисину, латку на тілі на згадку,жменю гвіздків і одну неприбиту мостину,вісім кутків, щоб замкнути пташину.
Впертий годинник ще крутить свої коліщата,хриплу мостину крок ще печата, —значить, багатий — маєш всього подостатку:затишок, житло і самоту для
Невідворотний дух вороття одночасно,хвиля супротна хвилю зринаючу гасить,а біля ніг стільки збивається піни,що упірнеш і спливеш неодмінно.
Мов на гончарному крузі, крушаться зрушені стіни!
Щит твій, затула, двері рипучі, двобічністали прозорими — в них хтось ввіткнув два мечі
Леле!
То стрілки з годинника грають на сонці, —висмич їх швидше і отвір зроби у душі-оболонці.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Пам’яті Василя Шукшина
З землі повстале в землю повертає,та дух кріпить надія вікова:безсмертні всі, і згину нам немає,немає, друже, бо живі слова Нам легко так у будь-яку хвилинутебе відчуть і небом, і зелом,і кожна нами пережита днинатвоїм значиться молодим крило...
Дощ
Не дощ, — а кінь Гнуздечки брязкотять, То чалий Чвалає темним
Весняне сонце
Тепер навіщо, сонце, ніжності Немов й не ти мене ізрадило Відчутні весняні розбіжності,сумні твої денні Смолисті пальці позлипалися,волосся круто пересолене,п’явки очей порозповзалися —вже не зв’язати їх і
Мить “Не відокремитись а злитись”
Не відокремитись, а злитись,не відступитись, а прийтидо того дня, до тої миті,коли ти — я, а я — це ти А нам на двох і крихти стане,і лиха стане нам на двох,якщо в тобі — та моя ранаболітиме, не дай нам бог Якщо в мені твоя розпуката біл...
