Об вікно кажан крильми вдаряє,все принишкло, стихло, охололо.
Безвість манить нездійсненним раєм,наче ртуть, спливає в жили холод.
Ходиш, ходиш, дивні тіні водиш,з болем родиться у серці пісня.
Поплили над світом чорні водиночі.
Спати йди.
Година пізня.
