День Перемоги

Ярами бурими,

Тумани впали, поповзли,

Німотні тіні

Сліпого попелу й золи.

Який поріг?

Нема порога.

Де родовід? — не доведу.

Цілує тихо

Губами білими Вдову.

А горе горя ще народить,

В порожній вигляне рукав:

Стоїть народ мій і

Із похоронкою в руках.

Лежать руйновища, затихли,

Зозулі лет — ні в тих ні в сих.

Земля — могила для загиблих.

Земля — землянка для живих.

І лиш сльоза з пожеж

Таку ж іржаву доганя

До смерті стомлена

У плуг корівку запряга.

Народ піврукий і

Пита — кого? чого — пита?

Вдова цілує

У перепалені

Погиб народ.

Не стало знаку.

Одна ознака — був такий.

Під мерехтінням

Вербові капці і ложки.

І тут, коли, коли вже

На нас дивилися віки

В дитдомі, в гільзі, у

Народ нам зав’язав пупки:

Малі-маленькі — більші-менші,

Дезинфіковані вапном,

Так стали ми, народоперші,

Його незаскленим вікном.

Тотальної

Ребристе в лишаях дитя.

І цілували наші

Любов,

Життя.1978

0
0
229
Give Award

Вінграновський Микола

Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Я только малость объясню в стихе
Зеркальное отражение
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+