У срібне царство
Од вітру
Упав інжир і розімлів,
І не сказав нічого.
Його понюхала
Своїм жовтеньким носом.
Його надибала
І всілась над ним росо.
Цар цвіркунів
Інжира як побачив,
То так зрадів — хай тобі грець!
Що аж зайшовся плачем.
За Цвіркуном — у плач
Осиною сльозою,
А за осою і
Сльозою росяною!
Утрьох так плакали
Від радості і щастя,
Що цей інжир їм до
За мед солодшим здасться!1965
