Над лиманом білять синім,
Білять білим над лиманом,
Над лиманом
Світлі вуса опустила.
І лиманський
Щось там робить-виробляє,
Душить гроно винограду
Зимувати цілу зиму.
Дві дитини плачуть в люльці
Тато з мамою сміються.
А під хатою з
Дід із прадідом бухика:
Душать гроно винограду
Зимувати цілу зиму.
Пасе кози над
В сіре вдягнена прабаба.
Баба — та копа
Й відганя бджолу від вуха.
Та і я роблю тут дещо,
Правда, діло несерйозне,
Бо люблю щось недалеке,
Бо своє люблю при собі,
Як любив його і вчора,
Білий побіл над лиманом,
Сірий глід з гніздом сорочим,
Срібне слово павутини!
Телевізор у
Перепліскує долоні,
Біла курка кудкудаче,
І яєчко, мов футболик,
Тепло дивиться з гнізда.
А тим часом над
Почорніло щось і згасло,
Перебігло щось дорогу,
Холодком перейнялось,
І за руку старе
Веде горе молоденьке,
Веде горе попід
Від лиману полинами.
І говорить старе
Молоденькому на вухо:— Ти підеш по нежонатих,
А я піду по сімейних,
Будем з ними
І не будем знати горя.
І говорить мені
Молодесеньке на вухо:— Буду я тобі за жінку,
Ти ж мені за чоловіка.
Привезем гарбу
Та замісим з нею глини.
Лампачу насушим —
На Привозі десь в Одесі.
Та прищепимо до
Молоденьке яблунятко,
А там дівчинка чи
Помалесенько знайдуться.
Кабаків їм напечемо,
З молоком наварим каші,
Баранців із
Напечем на черені,
А на весну
Розчепірить в хаті
Й застрибає по
По калюжі вдвох з собою.
А тим часом старе
Вже по-свому хазяйнує:
Молотком дорогу мостить,
Возить щебінь із кар’єру,
Дітям ґудзик пришиває,
Через яр до школи водить,
Тягне сіті із лиману,
В’ялить глосики з бичками,
Квасить в діжці помідори,
Куфайки несе з крамниці,
Ковбасу і торбу цвяхів,
Ще й горілочки із перцем!
А тим часом над
Чорт зубами тягне хмару,
Другий ззаду підпихає,
Тягнуть хмару на
І над нею виливають.
Та, тікаючи, прабаба
Зі своїми кізьми в скирту
З хлібом синю
На пеньках жує чорненьких!
Засміялись
І на бабу потягнули,
Потягнули та й
В пелену їй чорну
Дай нам, бабо, картоплину,
Бо й тебе залиєм з дідом,
І не буде вам ні бринзи,
Ані грона
Підхопився прадід з дідом
Мокра курка їм під ноги,
А чорти кричать Їм з
Загинайтесь, дідугани,
Та лягайте в домовину,
А там далі видно
Тягне чорт зубами хмару
Тато з мамою сміються,
Другий ззаду підпихає,
Дві дитини плачуть в люлі,
А лиманський
Щось там робить-виробляє,
Душить гроно винограду
Зимувати цілу зиму!
А тим часом над
Наче щось замаячіло,
Щось дорогу перебігло,
Холодком перейнялось,
І за руку старе
Веде щастя молоденьке,
Веде щастя попід
Від лиману полинами.
І говорять старе
Молоденькому на вухо:— Що лишилось нам робити,
Як ми з горем помінялись!
Цей Микола Вінграновський,
Несерйозний чоловік цей,
Душить гроно
І все плутає на світі!1975
