1 min read
Слушать(AI)Канни
Канни цвітуть над
Канни — червоні чайки!
Зором своїм
Палахкотять над морем,
Наче вони не канни
Квіти червоноброві,
Наче з моєї
Мною загублені рани;
Наче до мене в
Прагнуть улитись кров’ю,
Наче вони не
Зненавистю і любов’ю!..
Ні!
Не мої ви рани!
Вперше я стрівся з вами!
Ви мені лише канни!
Чайки червоні — канни!
Може, ви з сонця впали
Сонячні чайки — в клени.
Може, з землі
Чайки земні до мене.
Може, крило
Вам відмовля
І зацвіли над
Чайки, і рани, і квіти.1957
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Минулося І вже не треба”
Минулося І вже не треба Воно минуло, не болить Над білим полем біле небо,
Станси
1Люблю я думать Я Очима тишу цілувати, Коли, як в тихому гаю,
В Орську
Не ти сидів тут, богом битий, Не ти орав слізьми Орю, Тут цар сидів, очима бликав, Царі отут ноздря в ноздрю
Пісня про життя
Заспіваю твоє ім’я, Твоє тихе ім’я вишневе, Де між хмарами Свою ніжну дорогу небо