Гайявата

Над лиманом білять синім,

Білять білим над лиманом,

Над лиманом

Світлі вуса опустила.

І лиманський

Щось там робить-виробляє,

Душить гроно винограду

Зимувати цілу зиму.

Дві дитини плачуть в люльці

Тато з мамою сміються.

А під хатою з

Дід із прадідом бухика:

Душать гроно винограду

Зимувати цілу зиму.

Пасе кози над

В сіре вдягнена прабаба.

Баба — та копа

Й відганя бджолу від вуха.

Та і я роблю тут дещо,

Правда, діло несерйозне,

Бо люблю щось недалеке,

Бо своє люблю при собі,

Як любив його і вчора,

Білий побіл над лиманом,

Сірий глід з гніздом сорочим,

Срібне слово павутини!

Телевізор у

Перепліскує долоні,

Біла курка кудкудаче,

І яєчко, мов футболик,

Тепло дивиться з гнізда.

А тим часом над

Почорніло щось і згасло,

Перебігло щось дорогу,

Холодком перейнялось,

І за руку старе

Веде горе молоденьке,

Веде горе попід

Від лиману полинами.

І говорить старе

Молоденькому на вухо:— Ти підеш по нежонатих,

А я піду по сімейних,

Будем з ними

І не будем знати горя.

І говорить мені

Молодесеньке на вухо:— Буду я тобі за жінку,

Ти ж мені за чоловіка.

Привезем гарбу

Та замісим з нею глини.

Лампачу насушим —

На Привозі десь в Одесі.

Та прищепимо до

Молоденьке яблунятко,

А там дівчинка чи

Помалесенько знайдуться.

Кабаків їм напечемо,

З молоком наварим каші,

Баранців із

Напечем на черені,

А на весну

Розчепірить в хаті

Й застрибає по

По калюжі вдвох з собою.

А тим часом старе

Вже по-свому хазяйнує:

Молотком дорогу мостить,

Возить щебінь із кар’єру,

Дітям ґудзик пришиває,

Через яр до школи водить,

Тягне сіті із лиману,

В’ялить глосики з бичками,

Квасить в діжці помідори,

Куфайки несе з крамниці,

Ковбасу і торбу цвяхів,

Ще й горілочки із перцем!

А тим часом над

Чорт зубами тягне хмару,

Другий ззаду підпихає,

Тягнуть хмару на

І над нею виливають.

Та, тікаючи, прабаба

Зі своїми кізьми в скирту

З хлібом синю

На пеньках жує чорненьких!

Засміялись

І на бабу потягнули,

Потягнули та й

В пелену їй чорну

Дай нам, бабо, картоплину,

Бо й тебе залиєм з дідом,

І не буде вам ні бринзи,

Ані грона

Підхопився прадід з дідом

Мокра курка їм під ноги,

А чорти кричать Їм з

Загинайтесь, дідугани,

Та лягайте в домовину,

А там далі видно

Тягне чорт зубами хмару

Тато з мамою сміються,

Другий ззаду підпихає,

Дві дитини плачуть в люлі,

А лиманський

Щось там робить-виробляє,

Душить гроно винограду

Зимувати цілу зиму!

А тим часом над

Наче щось замаячіло,

Щось дорогу перебігло,

Холодком перейнялось,

І за руку старе

Веде щастя молоденьке,

Веде щастя попід

Від лиману полинами.

І говорять старе

Молоденькому на вухо:— Що лишилось нам робити,

Як ми з горем помінялись!

Цей Микола Вінграновський,

Несерйозний чоловік цей,

Душить гроно

І все плутає на світі!1975