1 min read
Слушать(AI)Сонет
Зоря над містом піднімає весла.
Зоря чекає, доки тиша скресне,
Доки присплять дівчата свої весни,
Доти зоря над містом не шелесне.
Зоря над містом зібрана і чемна,
Зоря над містом точна і знаменна,
Зоря над містом хлібом пахне темним
Найкраще в світі пахне хліб печений.
Така зоря в своїм промінні чесна,
Така зоря із бід людських воскресла,
Така зоря не падає, як мрець!
Вона зіходить раз в тисячоліття,
Одна між зір не знає пустоцвіття,
Вона проходить між людських сердець.1956
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Слово димаря
Я належу землі, бо ім’я моє — глина Я лежав в тишині від життєвого плина Під дубами і хвилями, під Свої жили багряні я в землю заглибив
Прадід
Заколисує вітер ліс, Його душу наповнює снами А над нами — Чумацький Віз, Без волів і коліс над нами
Індустріальний сонет
Сто чорних димарів на Батьківщині Сто світлих гімнів рідної землі Прощай, ганьба, і сором, і жалі Цивілізована держава моя нині
Вогненна людина
Не в кам’яній, не в дерев’яній ері Зустрілися ми в атомній добі, В жахких реакціях негаснучих матерій, У плоті вогненній з’являюся тобі