2 min read
Слушать(AI)

Тепло

На чисті дзеркала, на сонячні площиния видихав життя: тремтить крапчаста ртуть,і приском мерехтять червоні крапелини —твої долоні їх ніколи не зітруть.

Бо витнув на роду похмурий карбівничийцю рану — і ввіклав у неї три

Щоб пережити біль, і не зігнуть обличчя,і в тріщинах дзеркал не бачить чорноти,я видихав життя по краплі, похвилинноі пучками зминав стеблини, мов ґноти.

І запеклася кров у жилах в горошини —не видихнуть мені всю на дзеркальний лід;горять, горять вогнем дві сонячні площини,відбивши — глиб у глиб — супротилежний світ.

Та що це?

Гострий сніг перетина зіниці,і не склеплю повік — палають дзеркала,і сухожилля рве тупий осколок криці,який я у війну ввібрав замість тепла.***

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2025 Ryfma. All rights reserved 12+