А я так кохаю, кого і не знаю, — Далеку царівну. А.
Тобі одній, намріяна царівно,
Тобі одній дзвенять мої пісні;
Тобі одній в моєму храмі
Пливуть молитви і горять огні.
Моє життя веде мене нерівно
То на вершини, то в яри страшні,
Та скрізь душа співає
Про очі безтілесні і ясні.
У городі, де грають струни п’яні,
Де вічний шум, де вічна суєта,
Я згадую слова твої неждані.
І серед поля, на яснім світанні,
Коли ще сном охоплені жита,
Душа тебе, тебе одну віта.1911-1918
