2 min read
Слушать

Будяки

Примарні, сухі, прямостійні, незламніпробились крізь товщі дощів та

Як свідчення вічні чи спогади давні,вичісує вітер насіння з голів.

І літо згорнувши у пам’ять дводільну,мичкастим корінням вчепившись у ґрунт,немов нагадали, що всі ми не вільні,що наше коріння незриме — отут.

Ми голови їм обтинали лозою,косили, топтали, палили колись,щоб натяків жодних на рівність з травою,щоб погляд летючий не падав униз.

Але навздогони карлюччя, як стріли,щіткасто летіло, занозячись в кров,і юні тіла навесні зеленіли,коріння на п’ятах росло що не крок.

На стовбурі тіла хитались розлогоблизнючно-однакові три голови:і важко ставало висмикувать ноги,що в землю вростали корінням трави.

Одна голова лише сонце і пасла,а друга ловила очима стежки,а третя, назад озираючись в страсі,дивилась, як слідьма летять карлючки.

Вона, запримітивши лезо лозини,втискалась у плечі, а ті ж — навпаки,тяглися угору на шиях зміїних —не голови, ні, а важкі будяки.

І джміль застережливо журно кружляє,сіда почережно на вінчики віч,проте вже свиськоче лоза гостролезаі падають голови, стяті із пліч.***

0
0
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+