2 min read
Слушать

Зворотний зв’язок

Немає відстаней.

Є забуття байдужих.

Далеко ми сягаємо, ввібгавшись у думки.

Прийшов сьогодні й ти в сніги до мене, друже!

І потиски я чую холодної руки.

Недовго ти ішов крізь скиписті

Та часом, ідучи, не обпалив душіна язиках снігів на звуженій дорозі?

Я жду давно приносин — показуй

Де копійчаний сміх, те твоя мстива втіха?

Ганьбив ти не мене — з-під себе вибрав ґрунт.

Поглянь, в кутку висить те павутиння сміху,що видряпалось там, а наснувалось

Воно усе, усе відлунює щомиті:в сполученому часі — сполучене й життя;і від напруги часто горять єднальні ниті,коли по них струмують блюзнірські почуття.

У тебе на губах помітно грають глузи,навіщо на папір кладеш ти п’ятірню,де щойно вивів я:

Найбільше бійся

Та я збагнув нарешті — прийшов ти по платню.

Бо в колі ліхтарів ти стримавсь від огуди,слівця не проронив, а тільки посміхавсь:покличуть нас усіх до праведного суду…— Хтось, чуєш, в двері

Вже й звітувати час…***

0
0
18
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Как гоблин свою монетку искал
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+