Знов Москва розпинає народ,
Що повстав за державу свою,
Знов закутих в залізо
Зустрічає чеченець в бою.
Двоголовий орел в два
П’є чеченську палаючу кров!
Ну, а ми мовчимо, як раби,
Що збоялись вчорашніх заков.
Це фальшивої волі мораль,
Честь лукава, сповита в брехню,
Та прийде знахабнілий
І до нас, як зруйнує Чечню.
Прометею, кривава красо,
Ти й з Парижа підмоги не жди!
Може, тільки хлопчина з
Принесе тобі в жмені води.
А Європа, та курва стара,
Посміхатися буде здалік,
Як наповниться кров’ю
І — всі русла зросійщених рік.
Буде лиця ховать у вуаль,
Видавати за жар порохню,
Та прийде знахабнілий
І в Париж, як зруйнує Чечню.
Там — вогонь.
У вогні — Прометей!
Люди, гляньте, там діють кати!
Я кричу, та не бачу людей,
Бачу тільки глухі животи.***
