Хвала життю

Моїй вічно молодій Бабуні,

Михайлині Чайковській, в її 75-тиліття.

На фотокарточці далекий світ:під капелюхом віденської модиховає ґрацію своєї вродидівчатко, що йому п’ятнадцять літ.

Воно не знає ще доріг життя,що виписані в паспорті у долі:екстаз кохання, іспитів недолі,ні болю, що не має забуття.

Та вже горить в очах ?lan vital,наснага для далекого маршруту,лік на апатію — життя отруту,що роз’їдає, як іржа метал.

Це — щедрого буття простий секрет,це — паливо нестримного горіння,що над кордони, понад поколіннялюдського серця розіпне намет.

Щодень вестиме чарівний рушійу свіжість досвіду, у свіжість думки,і вічну молодість віддасть в дарункуза благородну повноту душі.

Їсть фотокартку ненаситний час,присипав попіл звалища імперій —— в живих очах, не тільки на папері,?lan vital і досі не погас.

Закон життя — безперебійний рух:вся радість в будуванні, не в споруді.

Свою любов, свій труд віддавши людям,плекаєш власний вічно юний дух.1965