Хвала життю
Моїй вічно молодій Бабуні,
Михайлині Чайковській, в її 75-тиліття.
На фотокарточці далекий світ:під капелюхом віденської модиховає ґрацію своєї вродидівчатко, що йому п’ятнадцять літ.
Воно не знає ще доріг життя,що виписані в паспорті у долі:екстаз кохання, іспитів недолі,ні болю, що не має забуття.
Та вже горить в очах ?lan vital,наснага для далекого маршруту,лік на апатію — життя отруту,що роз’їдає, як іржа метал.
Це — щедрого буття простий секрет,це — паливо нестримного горіння,що над кордони, понад поколіннялюдського серця розіпне намет.
Щодень вестиме чарівний рушійу свіжість досвіду, у свіжість думки,і вічну молодість віддасть в дарункуза благородну повноту душі.
Їсть фотокартку ненаситний час,присипав попіл звалища імперій —— в живих очах, не тільки на папері,?lan vital і досі не погас.
Закон життя — безперебійний рух:вся радість в будуванні, не в споруді.
Свою любов, свій труд віддавши людям,плекаєш власний вічно юний дух.1965
Марта Тарнавська
Other author posts
Фонтан
Фонтан — чи пам’ятаєш ти фонтан,що розсипав п’янкий дурмані шуму океан Цей день — чи пам’ятаєш ти цей день:душа дзвеніла від пісень —це був прекрасний день Так, наче промінь заблис,у тьмі самоти блиснула ти,так, як ряхтить падолист —щоб ...
Поворот
Мов гість, приходить довгожданий часі — як колись на мрій аеродромі —гарячим серцем я вітаю вас,мої далекі рідні незнайомі І, мабуть, ліпше, як не буде слів:дозвольте, що піду я між каштани,послухаю, як гомонить Поділ,на камені історії приста...
“Чи й ти ішов крізь ніч”
Чи й ти ішов крізь ніч Вона така, як море,що заливає все Безмежжя Самота
Вересень 92
Пам’яті О Т O Herr, gib jedem seinen eignen Tod: Das Sterben, das aus jenem Leben geht,