Шляхи Данте Уривок із поеми
Красна велич руїн, — розімкнулася пам’ять,увіходимо ми в храм щорічних скорбот,де тинька обсипається, світяться плями,чорнота проступає крізь шар позолот.
Непомітно павуття вдихаєш в легені,чорним ниттям з грудей видихаєш печаль.
Під ногами узявсь мармур мохом зеленим,і той мох дописав мармурову
О блаженний, хто йде…» — прочитав я руками.
Далі — пінився мох і губились слова,що, зливаючись в гуркіт, лунали над намипід склепінням, де коршак шовки розривав.
Крізь розриви униз натікало блакиті —і по стегнах збігали співкі ручаї;були коси твої, наче склом перемиті,відбивались в них світ й пильні очі — чиї?
Я відчув ваготу на собі того зору,і плечима стенув, і промовив:
Ходім…— Що ж, ходім…— обізвавсь хтось незримий.
Угоруподалися мерщій, молодим-молоді.
Були сходи слизькі, наче мощені з криги,обсипалась тинька і сріблів порошок:підіймалися ми, аби вичитать з книгинедописаний мохом на брилі рядок.
Так, рука при руці, однокроком, поволіми ішли, відчуваючи погляд важкийна собі.
І впікались клейном в наші чоладва гарячі вербові листки.***
Павло Мовчан
Other author posts
6 До стіни
1 Цей янгол протятийз крижиною в боцісвій біль вимивав золотому потоці,і шпиль, що завершував царське стремління,поглиблював янгольську муку й боління О місто в намисті містків і бруківки,золочене скрізь по хрестах та верхівках,а сподом ...
Розчерк
На вістрі голки,на вершку страждання —солодка болість: помиливсь А ти за мене помолись, —розчарування Краплину музики — в журбу,ще не допиту з чари трунку,коли махнув на боротьбуі погасив огонь цілунків Один метеликтонкокрилийна тов...
Світ
Маркіянові В с т у Чому два словники — небесний і земний —пронизують мене, як дві тугі струни,в мені бринять напружено й безладно Але земний словник потовщується владноі голосом лунає називним
Камінець
Як можна так жити далеко і певно, —на нас-бо чекають спокуси недремні:пиття-забуття, і життя захлинальне,і день безберегий, і ніч сповивальна,заснеш — не прокинешся, ступиш — Рости, як травина Авжеж-бо, На пожир пожежі, на поглум дощам