1 min read
Слушать(AI)Букет
В палатах каменных нам не спалось.
Под нами - бездна, чересполосица голосов,
Заумь корпоративных ключей
И девушка-сисадмин на метро
С цветком.
На уровне глаз - табло.
Беги, куда хочешь,
Куда зовёт ремесло,
Но не вспоминай и во сне,
Как долго тебя пилили на части
В пустой весне.
Магнолии завязь,
Ненайденные по паролям
И данных большим жилмассивам
Дети "индиго",
Молчащие тоже курсивом.
У каждого города - тьма ритмов пульса.
Красиво?
Марина
My poetry doesn't reflect my feelings.
It mostly stems from observation and communication with the others and sometimes from long days of readin
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Довіра
Людьми керують гормони, А суспільством - товсті гаманці Та великі ЗРК. Щоразу у великому місті
Пантеон
От завершу писати дисертацію з Вас, І що далі? Чи зникне з мозку холодний компас, Розібраний на деталі?
I know
I know what we are made of And still I care Of the planets we had left, Of the lands still not conquered,
Чорні клавіші
Між нами — маятник і провалля, Лабіринт запозичених хибних ідей. В пустелі розквітнуть конвалії, Опівночі розпочнеться день.
