Предивні, зачаровані містаз рудого порохна й рябої мерви.
І пасма вулиць сплетені, мов нерви,і клуня в сірих теремах містка.
І наче плюш з роздертого листа,життя засушене, немов консерви.
Одначе праця йде все без перерви,листок зшиває вічно до листка.
Здобичники у сутінках тюрмиссуть мошечок, рабинь своїх живіт.
Рядами над рядами тут домипіснями труду дневі шлють привіт.
Подумай мимохіть, як чобітьмиє легко розчавити цілий світ.
