Айстри

Опівночі айстри в саду

Умились росою, вінки одягли,

І стали рожевого ранку чекать,

І в райдугу барвів життя

І марили айстри в розкішнім

Про трави шовкові, про сонячні дні,

І в мріях ввижалась їм казка ясна,

Де квіти не в’януть, де вічна

Так марили айстри в саду восени,

Так марили айстри і ждали

А ранок стрівав їх холодним дощем,

І плакав десь вітер в саду за

І вгледіли айстри, що вколо —

І вгледіли айстри, що жити дарма,

Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,

Засяяло сонце над трупами їх!..1905