1 мин
Слушать(AI)Дума Сковороди
Блакитний світ — як блекота,
Блакитний світ — звечірнів.
З тобою ж — тільки той і та,і тільки те, що вірне.
Чи йми їм віри чи не йми —вони живуть, як п’ють.
Живуть сами і ждуть сами,сами себе кують.
А все те — хто ти, що ти сам,а все те — ким би стати?
Однаково: філософомчи й до отари пастирем.
Однаковісінько.
Пусте.
Живеш — і жий, і доста.
Коли ти сам собі ростеш,і сам себе не просиш.
Бо є і зорі угорі,і небо є вечірнє.
І є поріг, низький, як гріх,тобі єдино вірний.1964
Стус Василь
Стихи Стуса Василя. Васи́лий Семёнович Стус (6 января 1938 — 4 сентября 1985) — украинский поэт, диссидент, политзаключённый. Герой Украины (200
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
“Я йшов за труною товариша й думав”
Я йшов за труною товариша й думав:щастить — таки людям,задер ноги, i нiякого тобi клопоту,востаннє блиснув голими стегнами покiйника,а свiт хай собi ходить хоч на головi Та коли ми прийшли на цвинтар,побачили стiльки машин, фургонiв, катафалк...
З дитячих спогадів
Добридень наш — гіркаво-запахущий,осотом і щирицею пропаx Куріє порох Недалечко — шлях Зобіч од нього — сизі райські кущі
Світанок у лісі
Щось бризнуло попереду, Наринуло і У груди подорожнього Заледве голубим
“В мені уже народжується бог”
В мені уже народжується бог,і напівпам’ятний, напівзабутий,немов і не в мені, а скраю смерті,куди живому зась — мій внук і прадід —пережидає, заки я помру Я з ним удвох живу Удвох існую,коли нікого I гримить біда,мов канонада