3 min read
Слушать

Казка про Оха-чародія

В тридев’ятім славнім царстві,де колись був цар Горох,є тепер на господарствімудрий пан, вельможний Ох.

Сам той Ох на корх заввишки,а на сажень борода,знає край і вдовж і вширшки,і кому яка біда.

Чи хто правий, чи неправий,чи хто прийде сам, чи вдвох, –всіх приймав пан ласкавий,тільки треба мовить:

На зеленому горбочкуспершу він людей приймав,потім сів у холодочку,звідти голос подавав.

А як з ранку та й до ранкустали люди обридать,

Ох зробив собі землянку,

Оха більше не видать.

Але хто те місце знає,де трухлявий пень і мох,той приходить і волаєабо й тихо каже:

Хоч би навіть ненарокомтеє «ох!» промовив ти,знай, що вилізе те боком, –воріття вже не знайти!

Бо затягне з головоютрясовиця моховаі з душею, ще живою,під землею похова.

Під землею ж там – палати,де вельможний Ох сидить,гарні, пишнії кімнати,срібло-злото скрізь ряхтить;дорогії самоцвіти,наче зорі, миготять,скрізь заморські дивні квіти,по клітках пташки сидять;золотії грають рибкив кришталевих скриньочках;і ведмеді ходять дибкив рукавичках, жупанках.

Враз тебе там обморочатьблиск і пахощі міцні,попугаї заторочатьприказки якісь дивні.

І безглузді очі втупитьв тебе рибка, мов

Тут ведмедів гурт обступить,кожен лапу простяга, –той бере тебе за руку,той торкає за плече;боронь боже ворухнутись! –кров одразу потече.

Бо крізь білі рукавичкивраз проб’ються пазурігачкуваті, мов гаплички, –так і вп’ються, мов щурі.

Тож, коли вже раз попався, –наче в пастку бідна миш, –то сиди, мов прикувався,не рушай, мовчи та диш!

Вийде Ох:

Вітай в гостині!

Чи волієш нам служить?

Чи волієш, може, ниніголовою

В нас і те і друге вільно, –скаже ввічливо пан Ох.

Стережись тоді вже пильно,щоб не вийшло з тебе двох.

Скажеш:

Я служить не згоден», –зараз цок тебе в лобок,якщо ти носить не годенрукавички й жупанок.

Стань на службу –подарують рукавички й жупанець,привітають, пошанують, –тільки ж там тобі й кінець!

Вічно будеш пробуватиу підземному дворі,більш тобі вже не видатиані сонця, ні зорі.

Де торкнешся – всюди брами,під замком та під

Десь далеко хтось часамиозивається плачем.

Спів на плач відповідає,плач на спів, так без

Кажуть, бранка там ридає,жде юнака-молодця;коло неї там Жар-птицяспівом душу потіша,та сумна міцна темниця,смутна в дівчини душа.

Якби хтів їй волю датихто з хоробрих юнаків,мусить перше розрубатисімдесят ще й сім

Вже вам казка обридав?

Що ж! хто має кладенець,хай замки ті розрубає, –буде казочці кінець![]

0
0
59
Give Award

Леся Українка

Леся Українка. 13 (25) февраля 1871 — 19 июля (1 августа) 1913) — украинская поэтесса, писательница, переводчица. Автор стихов: Ой здається не ж…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+