·
3 мин
Слушать

Казка про Оха-чародія

В тридев’ятім славнім царстві,де колись був цар Горох,є тепер на господарствімудрий пан, вельможний Ох.

Сам той Ох на корх заввишки,а на сажень борода,знає край і вдовж і вширшки,і кому яка біда.

Чи хто правий, чи неправий,чи хто прийде сам, чи вдвох, –всіх приймав пан ласкавий,тільки треба мовить:

На зеленому горбочкуспершу він людей приймав,потім сів у холодочку,звідти голос подавав.

А як з ранку та й до ранкустали люди обридать,

Ох зробив собі землянку,

Оха більше не видать.

Але хто те місце знає,де трухлявий пень і мох,той приходить і волаєабо й тихо каже:

Хоч би навіть ненарокомтеє «ох!» промовив ти,знай, що вилізе те боком, –воріття вже не знайти!

Бо затягне з головоютрясовиця моховаі з душею, ще живою,під землею похова.

Під землею ж там – палати,де вельможний Ох сидить,гарні, пишнії кімнати,срібло-злото скрізь ряхтить;дорогії самоцвіти,наче зорі, миготять,скрізь заморські дивні квіти,по клітках пташки сидять;золотії грають рибкив кришталевих скриньочках;і ведмеді ходять дибкив рукавичках, жупанках.

Враз тебе там обморочатьблиск і пахощі міцні,попугаї заторочатьприказки якісь дивні.

І безглузді очі втупитьв тебе рибка, мов

Тут ведмедів гурт обступить,кожен лапу простяга, –той бере тебе за руку,той торкає за плече;боронь боже ворухнутись! –кров одразу потече.

Бо крізь білі рукавичкивраз проб’ються пазурігачкуваті, мов гаплички, –так і вп’ються, мов щурі.

Тож, коли вже раз попався, –наче в пастку бідна миш, –то сиди, мов прикувався,не рушай, мовчи та диш!

Вийде Ох:

Вітай в гостині!

Чи волієш нам служить?

Чи волієш, може, ниніголовою

В нас і те і друге вільно, –скаже ввічливо пан Ох.

Стережись тоді вже пильно,щоб не вийшло з тебе двох.

Скажеш:

Я служить не згоден», –зараз цок тебе в лобок,якщо ти носить не годенрукавички й жупанок.

Стань на службу –подарують рукавички й жупанець,привітають, пошанують, –тільки ж там тобі й кінець!

Вічно будеш пробуватиу підземному дворі,більш тобі вже не видатиані сонця, ні зорі.

Де торкнешся – всюди брами,під замком та під

Десь далеко хтось часамиозивається плачем.

Спів на плач відповідає,плач на спів, так без

Кажуть, бранка там ридає,жде юнака-молодця;коло неї там Жар-птицяспівом душу потіша,та сумна міцна темниця,смутна в дівчини душа.

Якби хтів їй волю датихто з хоробрих юнаків,мусить перше розрубатисімдесят ще й сім

Вже вам казка обридав?

Що ж! хто має кладенець,хай замки ті розрубає, –буде казочці кінець![]

0
0
56
Подарок

Леся Українка

Леся Українка. 13 (25) февраля 1871 — 19 июля (1 августа) 1913) — украинская поэтесса, писательница, переводчица. Автор стихов: Ой здається не ж…
Другие работы автора
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Сегодня читают
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.