Пам’яті композитора Якуба Мунка
А
О
І»,
Й
В У
У
Волохатий звук гобояходить вперто за тобою,та не тане віск у вухах,хоч труба жарінням жбуха.
Крок вимірює хвилини,в землю втоптує вуглини,хилитається між стін,як вагадло — гостра
Не відтвориш, не повториші не витрубиш той крик,що запікся згустком крові,припечатавши язик.
Галасливе марнославство,тиха хтивість на смичку —перебарвлюєте настрій,та на душу хилитку.
Ох, навіщо всі ці звуки,струни, здвоєні баси,якщо ширші за розпукудва дитячі голоси!
Сміх гармошки розсипавсяна золочених губах,раптом постріл ситим басомспалахнув і не потах.
Раптом дзеркало повітряпотрощилося ущент:віск гарячий — жовтий вітері рушничний інструмент.
Запечатався навічнослух у пам’яті стільник —в ньому ж тиша потойбічна,що пекучіша за
Ой, не хукайте у труби, —не роздмухаєте слух,для якого звуком згубишарудить найлегший пух.***
Павло Мовчан
Other author posts
На захист дерева
Щемить в душі та зрубана сосниця,кигиче їй бездомна синя птиця,прив’ялий запах вітру не втіша:болить душа Сльоза не поспіша —прижуреналедь мерехтить скраєчку,у ній відбилисьстовбура кілечки,кілечко сонця і гнізда кружальце,і п’ятеро пташат, щ...
З косою по траву
Росте трава, не знаючи чому,втішаючись єдино своїм зростом,пронозить камінь, виповза на мур,корінням маца перетлілі кості Росте трава, не знаючи куди,на косогір видряпуючись вперто,і визирає клоччя бородиіз щілин жител, замкнутих стоперсто<br...
Не кличте нас з останнього порога
Завчасно нас не кличте звідтіля,куди ведуть усі, усі дороги ,—для нас ще запечатана земля,повітря ще закручується в горлі,для захвату легені ще тісні,а стільники дзеркал іще не чорні,і щілини у вікнах — голосні,а краєвиди світлі, Та вже дроти...
За картиною Едварда Мунка «Крик»
Причаєна сама в собі,вода тамується і глибне;а там, де пройми голубівстримлять стеблини непохибно В розривах хмар така блакить,що, мов забувши про тяжіння,твоя душа летить, Як в ірій пташка поосіння І плоть, розмита на вітрах,стебло...
