1 мин
Слушать(AI)Шевченко
Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це ж лиш рупор мас,
І вже менш за все —
Кобзар Тарас“,
Він, ким зайнялось і запалало.
Скорше — бунт буйних майбутніх рас,
Полум’я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що
Карою на довгу ніч образ.
Лютий зір прозрілого раба,
Гонга, що синів свяченим
У досвітніх загравах —
З дужим хрустом випростали крижі.
А ось поруч — усміх, ласка,
І садок вишневий коло хати.
Маланюк Євген
Маланюк Євген. 20 января 1897, Новоархангельск — 16 февраля 1968, Нью-Йорк. Украинский писатель и поэт, культуролог-энциклопедист, публицист, ли
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Присуд
Ані шаблі, ані Не схрестити в останнім герці: Та ж камінно-мертва душа, Те ж безлюбе і чорне серце
Під чужим небом
1 Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих: Все сняться матернії руки,
Строфи
1 Ти виростала, квітла й І втілилась — в медвяний Та яблука
Прозріння
Всі вироки, здається, Рвучким і ярим віршем… А Ще догнива, як здохлий бронтозавр, І труп — горою — мертво бовваніє