1 мин
Слушать(AI)Поворот
Вернувся я, де вільхи й риби,де м’ята, іви, де квітчасті стіни;і знов цілую чорні скиби,припавши перед сонцем на коліна.
Ой, похилилось надо мною,як мати понад сином, полум’яне.
І знов мене земля напоїть,мов квіт росою, поцілунком тьмяним.
І чорні скиби, й сині плавні,на плоті хмари, наче плахти, висять.
Тут я у кучерявім травніпід вільхами і сонцем народився.23 квітня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Молитва
Заходить день за днину,мов сонце за параван далеких гір Вже від ждання нас болить зір,вже сивини на головах є труш
Молитва за душі топільниць
Ми — зводники дівчат, коханці перемовні,ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі,за тих, що нас поїли дурманом любовним,за наших жертв молімось, нещасливі душі На дні слизький і мокрий місяць — шлюбний перстень,і сонце тут холодне, мов загасл...
Захід
Над лугом хмари кучеряві,як вівці, що пасе їх місяць Ростуть дівчата, наче трави,на втіху хлопцям і гульвісам Воли рогами сонце колють,аж з нього кров тече багряна Зачервонились трави в полю —це захід куриться, мов рана
Коло змін
Жаркий, духотний день, зомлівши,мов стовп, упав на груди ночі Що ти згубив, не знайдеш більше,і час надію розхлюпоче Ще піна світла з дзбана сонцяпарує пилом з теплих мурів Не жди від долі оборонця,від пазурів в овечій шкурі
