Вернувся я, де вільхи й риби,де м’ята, іви, де квітчасті стіни;і знов цілую чорні скиби,припавши перед сонцем на коліна.
Ой, похилилось надо мною,як мати понад сином, полум’яне.
І знов мене земля напоїть,мов квіт росою, поцілунком тьмяним.
І чорні скиби, й сині плавні,на плоті хмари, наче плахти, висять.
Тут я у кучерявім травніпід вільхами і сонцем народився.23 квітня 1935
