1 min read
Слушать(AI)Поворот
Вернувся я, де вільхи й риби,де м’ята, іви, де квітчасті стіни;і знов цілую чорні скиби,припавши перед сонцем на коліна.
Ой, похилилось надо мною,як мати понад сином, полум’яне.
І знов мене земля напоїть,мов квіт росою, поцілунком тьмяним.
І чорні скиби, й сині плавні,на плоті хмари, наче плахти, висять.
Тут я у кучерявім травніпід вільхами і сонцем народився.23 квітня 1935
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Молитва
Заходить день за днину,мов сонце за параван далеких гір Вже від ждання нас болить зір,вже сивини на головах є труш
Молитва за душі топільниць
Ми — зводники дівчат, коханці перемовні,ми, що любок міняли, мов квітчасті мушлі,за тих, що нас поїли дурманом любовним,за наших жертв молімось, нещасливі душі На дні слизький і мокрий місяць — шлюбний перстень,і сонце тут холодне, мов загасл...
Захід
Над лугом хмари кучеряві,як вівці, що пасе їх місяць Ростуть дівчата, наче трави,на втіху хлопцям і гульвісам Воли рогами сонце колють,аж з нього кров тече багряна Зачервонились трави в полю —це захід куриться, мов рана
Коло змін
Жаркий, духотний день, зомлівши,мов стовп, упав на груди ночі Що ти згубив, не знайдеш більше,і час надію розхлюпоче Ще піна світла з дзбана сонцяпарує пилом з теплих мурів Не жди від долі оборонця,від пазурів в овечій шкурі
