О Ти, що тамо, де Почаїв,
Під небом вставши голубим,
Далеко в простори
Золотоглавієм своїм,
О Найсвятішая,
Єдина,
До стіп схиляюся чиїх,
Умилостив свойого Сина,
Щоб від одра її воздвиг!
Прага, 1926
Other author posts
Крізь смерть
Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть…
Недобре
Багрим, недобрим колом, Так, мов його не треба, Так, як іще ніколи, Сонце упало з неба…
Юрій
У силі своїй — всепотужний Краса його — криці краса В десниці спис І смерть на вістрі спися…
Сон Перуна
Зростає грім Дніпрових струн, Замурували хмари Як ніч, нахмурився Перун, Його обурив сон недобрий,…
Comments
You need to be signed in to write comments
