Не сплять президенти щасливих країн,
Ночами кричать, навіженці,
Їх мучить хандра, надокучливий сплін
Під танками гинуть чеченці.
Засніть же, добродії!
То не біда
Склепляйте натруджені вії.
Стікає із гусениць кров молода?
То внутрішня справа Росії.
Шиковні міністри заплачуть от-от,
В їх погляді повно печалі,
Бо десь там мордують чеченський народ,
А панство? — На карнавалі.
Не плачте!
Не треба!
Винця ще ковток!
Звивайтеся в танці, як змії.
Вбивають дітей і ґвалтують жінок?
То внутрішня справа Росії.
Свій лик до Чечні повертає Господь,
Де кров, ніби нафтова гуща,
Палає, і владу вже втратила плоть,
І сяє душа невмируща!
Але патріарх, вихователь орди,
Кремлівський намісник месії,
Наказує Богу:
Не дивися туди
То внутрішня справа Росії”.
Моліться, народи великі й малі,
Серця обертайте в гранати,
Уклінно просіть, щоб прийшли москалі,
Дали вам безсмертя спізнати.
Бо ваша свобода,
Різдва сяяття,
І мова, й клейноди святії,
І право на подих, на мир і життя
То внутрішня справа Росії!***
