За нами розгубленість мертва,
Де страх і покора — закон.
Там втрат не буває, де жертва
Здобутий в огні бастіон!
Ім’ям невблаганним
Здолали ми й кинули
Понурі карпатські приходи,
Асфальти далеких столиць.
А тут на міста й хутори
Залізну накинули сіть.
Тут скрізь наше військо
У хижих залогах стоїть.
Потрібно всіх у роботі,
А серце б’є, як обух.
Прокляття моїй плоті,
Що слабша за мій дух!
Їх душі — горіння і криця
У нашому завжди гурті,
Братів, що в далеких
І тих, що упали братів.
Майно революції —
Живий боєвик повсякчас.
Сьогодні найбільшого
Вона зажадає від нас.
Товаришу, любий мій брате,
Хіба упокорить нас це?
Хто вмів справедливо карати,_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Для тих, що нікчемні і кволі,
Заквилять про зламаний цвіт,
Неугнутість нашої
І нашої віри ґраніт.
Ніколи нікому не стерти,
Що сріблом ясної сурми:
Шкодуємо тільки, що
Удруге не зможемо ми!
Дорога пряма і одверта,
І твердо іде леґіон.
Там втрат не буває, де жертва
Здобутий в огні бастіон!
Хто має уші — хай слуха!
Хто має серце — люби!
Встає цитаделя духа
Десятки літ
Вежі” 1940 р.
