Городок 1932 уривок

За нами розгубленість мертва,

Де страх і покора — закон.

Там втрат не буває, де жертва

Здобутий в огні бастіон!

Ім’ям невблаганним

Здолали ми й кинули

Понурі карпатські приходи,

Асфальти далеких столиць.

А тут на міста й хутори

Залізну накинули сіть.

Тут скрізь наше військо

У хижих залогах стоїть.

Потрібно всіх у роботі,

А серце б’є, як обух.

Прокляття моїй плоті,

Що слабша за мій дух!

Їх душі — горіння і криця

У нашому завжди гурті,

Братів, що в далеких

І тих, що упали братів.

Майно революції —

Живий боєвик повсякчас.

Сьогодні найбільшого

Вона зажадає від нас.

Товаришу, любий мій брате,

Хіба упокорить нас це?

Хто вмів справедливо карати,_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Для тих, що нікчемні і кволі,

Заквилять про зламаний цвіт,

Неугнутість нашої

І нашої віри ґраніт.

Ніколи нікому не стерти,

Що сріблом ясної сурми:

Шкодуємо тільки, що

Удруге не зможемо ми!

Дорога пряма і одверта,

І твердо іде леґіон.

Там втрат не буває, де жертва

Здобутий в огні бастіон!

Хто має уші — хай слуха!

Хто має серце — люби!

Встає цитаделя духа

Десятки літ

Вежі” 1940 р.