1 min read
Слушать(AI)Гімн життя
Іди в ночі, мій друже, іди вночі на груньі серце, що в утомі, ти приложи до хвої,по місяця чолі рукою пересунь,а може, тиша тугу поволі в тобі вкоїть.
Усі твої маріння, усі думки замовкнуть,вже бур’яном для тебе не є рудий храбуст,уже глядиш інакше на рунь гірську, пожовклуі заспіваєш гімн життю — мовчанням уст.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Назавжди
Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка,і тінь замазує панни, мов образи затерті У склянці золотавий чай Так хочеться опертисьоб край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,дивитись, як сумна зоря останнім поцілункомпрощаєть...
Коропи
Співають коропи, і крають води леза,дахи, мов віка скринь, підносить вітер,і проповідь говорить окуням береза Це все недійсне, навіть неймовірне,цьому не вірте Та дійсне те, що бачив я уранцітам, де ріка коріння миє гаю,коли вітри, мов п...
Забута земля
Село вночі свічок не світить,боїться місяця збудити,що жовтим без наймення квітомцвіте в садах, дощем умитий Густа вода спливає з гребель,де обрії спинились в леті У бурих кублах побіч себезвірята, люди і комети Забута земле під дощ...
Елегія про перстень пісні
Я маю дім, при домі сад,ліричні яблуні у ньому Мов свіже молоко — роса,розваги мед мені палкому Мов капелюх, квітчастий дах,і дім мальований, мов скриня Злодії ходять по садахкрізь перелази та вориння