«Від того дня вже другий рік пройшов»

Від того дня вже другий рік пройшов.

У чистім полі знов лежу я в горі,

Гляджу на небо ясне… Надо

Знов плавле яструб в лазуровім морі.

Обколесив, тепер шибнув

Отак і я простір думками порю,

Та темно в нім, навіки мглов

Закрила доля мою ясну зорю.

Так темно, зимно!

Наче серце стине,

І думка в мізку, мов пилина, гине,

І ворухнуть не можу я рукою,

Коли спімну, що ні одно

Дівоче серце не зітхне, не

І не затужить нищечком за мною.

10 мая 1880 г.