Дороги

Молюся вам, оті дороги,

Донецькі, чорні, кам’яні,

Що ранили дитячі

І лікували у стерні;

Отим стежкам, які

По мінах у ворожий тил,

Щоб вибухав, де ми ходили,

Живий бузок, а не тротил.

Тепер оте напівдитяче,

Окопне, давнє,

Сопілкою у грудях плаче,

Сльозою по щоці

Молюся вам, дороги пізні,

Де радість є і смуток є,

Де, зрікшись неживої пісні,

Я серце обновив своє.

О, скільки тут було капканів!

Хоч це, здається, не війна,

Та поміж сосен і

Ховалась пастка не одна.

Отут живуть лауреати,

А там живе чиновний

Навчись брехати, щоб до

Тебе покликав лизоблюд.

Тоді, дивись, тебе помітять.

Благословляючи у путь,

В газетах праведно

І ветераном

Молюся вам, святі дороги,

Дуби, озера, комиші,

Де голос чесної

Прокинувся в моїй душі.

Оновлений, туди

З малим блокнотиком в руці,

Де між зеленого

Цвітуть в окопах чебреці;

Де сосни бронзові на схилах,

І зосереджені, й журні,

Як монументи на могилах,

Стоять у грізній тишині.

Мені вечірні зорі світять

І легко дихать, легко йти.

Я певен, що вони помітять,

Бо в зорях є живі брати.