Мені багнесь заплющити очіщоб тихо і мовчки
Не мислить не бачить не чутитільки страждати
Тільки страждати і думать про неїі думать про
Про вії про
Про яснь її очей прищурених в пестощах
У вечір пестливий і темнийколи завмирає
У ночі безмісячні темні самотні осіннізамислені
У мент той непроханий смілий як настрійвмірковує
Мені багнесь заплющити
Щоб тихо і мовчки страждати…17.
II. 1916.
Владивосток