“Так ти одна моя любове”

Так, ти одна, моя любове,

Даєш мені снагу обнови,

Народжуєш мене

Інакшим, іншим, ніби з

Душі кремнистої

Виборсуєш нові

З моїм обличчям… Боже мій,

Мене ти змінюй, та не

Своє натхнення на

Перевести, смішну й лукаву,

І, творячи немовби в сні,

Чужі прикмети дать мені!

Живу я правдою тією,

Що птах не може стать змією,

Що маску будь-яку

Бере, бо все йому о’кей!

А я не раб, не хитрий служка,

Чия натура, як подушка,

Податдива й м’яка!

Пасують риси кам’яні.

То звершуй переміни диво,

Але поважно і правдиво,

Щоб не оліп і не

В чужому образі мій дух.***