Є щось журливе в колиханні
У дзвоннім шепоті похмурих
Блакитить небо в душу шле
А на душі у мене ніч а на душі у мене
Вслухаюсь в плескіт я у музику
Що в небо простяглись так
Вони вбирають все локомотиву
І божий глас відгукують
Є щось журливе в сосен
Щось безнадійне шепіт
Ах я сумую тут і небу шлю
Ми нещасливі боре у коханні.15.
II. 1914.
Дарниця
