Літхар самотній пустинним
Не сполохує повільні рипи
Як вона ходить з повітовим
Де квітнуть і пахнуть липи.
Нерухомі, вслухаються в голоси мовчанні
Про кохання, про єднання душ.
І на зло викине з вікна,у безвідраднім спочуванні,
Стара панна грамофонний туш.***
