2 мин
Слушать(AI)А вже з тої криниченьки
У тій криниці час стояв забутий, —води із неї вже ніхто не пив,у ній гніздилась чорнопера сутіньі падав стрімко тільки дощ сліпий.
І маятник у ній не хилитався,обличчя поспливали слюдяні,і тхнуло нуддю та стоячим часомтак, ніби розкладався він на дні.
О водо мертва!
Я тебе напився,і позначила жили чорнота.
Я ліг грудьми — у тебе задивився:перед очима чорна
Моя ти ямо!
Тріснута зінице,затерпли губи тамувати біль,пружина крику впала у криницю,і я відчув копальню у собі:але сіль вибрана — одна ропа зосталась,волоссям в жилах мертвий час стояв,замість води вхопив губами смалецьі тріснуте обличчя залатав!
Прибутий, бутий, вибутий, забутий, —корону цямрин знято з моїх губ,щоб нижче лет заточувала сутіньі попелом виповнювався зруб.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
1 Біля монастирської брами
1 Біля монастирської Ще день вербі коронуватисьта вщертно вітром наливатись,і величатись житлом птичим,і крону щебетом музичить А потім все, заламуйсь, гілко,—дудить пронизливо сопілка
Сіль
Голос розложистий котиться колесом синім,та й понад гніздами — там до яєчок жаринискоро проклюнуться димом крилатим,щоб висоту степову визначати Хрускають ратиці, в’їдлива муха дзизькоче,понад травою їдуть роз’яснені очі:степу сувій змістом с...
Єдине
Єдиний простір, що на все життя,єдиний світ, який ти іменуєш;збігається в єдине почуттялюбов і зненавидь, що у тобі нуртують Кров глибшає, хоч гостроребрий світвпивається в ростучу оболонку,збіга сльоза, затягуючи слід,немов мороз димучу опол...
Одного весняного дня
Віщове дерево гуде дрімотно зранку,розхильчасті гілки щось креслять нечітке,і пада тінь від них на стіл, на чаю склянку,де солодко тремтять березові листки Та це ж сьогодні день ясних світлонародин:по білому біжать червоні птиці дня,і хмара, ...
